Пояснити, як стати
вчителем року, неможливо. Можна лише підказати, як НЕ треба поводитись, на що
ТРЕБА звернути увагу, ХТО у змозі допомогти, підтримати та в ЯКОМУ напрямі
плисти, щоб добратись до фінішу
Поради учасників
конкурсу «Учитель року Росії - 2007» - як кулінарні рецепти. Звісно, що той же
самий пиріг, навіть якщо у книзі чітко написано, скільки треба покласти борошна
й солі, у різних господарок виходить абсолютно по-різному. Будьте готові до
цього, даючи згоду брати участь у педагогічному змаганні.
Що виражає сутність ораторського мистецтва?
Треба не виступати перед аудиторією, а розмовляти з нею. Переможець конкурсу
«Учитель року» повинен говорити з учителями. На їхній мові. На нашій мові. І в
цьому полягає суть його місії. Адже переможець не є кращим учителем країни. І
навіть кращим учителем конкурсу. Його сила в його обраності.
1. Готуватись до
кожного етапу конкурсу так, начебто він єдиний. Готуватись в умовах, максимально
наближених до тих, що можуть бути на конкурсі.
2. Важлива складова
підготовки - багатоваріантність. Підготувати треба кілька варіантів уроку,
виступів.
3. Не сподіватись на
свою пам'ять. Підказки, «напоминалки», шпаргалки допоможуть сконцентруватись на
головному.
4. Вірити, що журі -
чесне.
5. Допомагати на
конкурсі всім, хто про це просить, але не чекати при цьому відповідної допомоги
(хоча вона обов'язково буде!).
6. Спати щоночі не
менше шести годин. Пам'ятати: важкий іспит не той, який важко проходить, а той,
котрого «важко» чекаєш.
7. Проаналізувати
два висловлення: «Тільки дурні учаться на своїх помилках, розумні - на чужих!»
(У. Черчілль); «Ніколи не слухай жодних порад. У тому числі й цю» (Сократ).
8. Будь-яка удача -
не більш, ніж
заспокоєння! А справжня свобода - коли не залежиш від оцінки інших.
«Вам це потрібно, -
Микола Яковлєв, учитель року Ханти-Мансійського автономного округу – 2007. Розкажу, як я готувався до
конкурсу сам. Навіть якщо рішення про вашу участь прийняте не вами, а за вас
вашим керівництвом, усе одно спитайте себе: «Мені це потрібно?» Я особисто на
це запитання відповідаю: «Потрібно». Із трьома знаками оклику й заглавних букв,
і це означає, що я кричу. Потім треба знайти положення про конкурс (якщо немає
на наступний рік, підійде на минулий) і уважно його вивчити. Після чого
відкладіть документ і зробіть виправлення: оцінювати вас будуть не за всю вашу
педагогічну діяльність, а саме за виступ на конкурсі. А це значить, що з вами,
на жаль, цілком може статись така історія: вам «візитну картку» показувати, а
колеги перед вами вже показали та розповіли практично те же саме, тільки регіон
і колір тла презентації інші. І тут два виходи: бідкатись, пояснювати журі, що
ви повинні були розповісти це першим; і вийти в парк за десять хвилин до
виступу, знайти там жолудь і побудувати нову карколомну імпровізаційну
«візитку».
Перейнявшись ідеєю
про те, що все може статись, налаштуйте себе на перемогу. Ви ж їдете
перемагати! А інакше - навіщо їхати? Але в той же час треба розуміти, що сама
участь у такому конкурсі - це перемога над собою. Установка дана. Настав час
прийнятися за «візитну картку». Звертаємось до колег, знайомих, друзів,
режисерів, діячів театру, кіно із проханням про допомогу. Після того як вам усі
відмовили, посилаючись на зайнятість, але при цьому підкинули, часто несвідомо,
кілька непоганих ідей, - беріться за «візитку» самі. Тим більше що виступ,
котрий вам написав хтось інший, ніколи вашим власним не стане. Зберіться з
думками й виділіть найголовніше у вашій педагогічній діяльності. Скажіть це
одним реченням. Це і є ваш досвід роботи! Будьте готові переписувати все заново
як мінімум три рази. Через тиждень перечитайте та перепишіть іще раз. Будь
ласка, не розумничайте! Так, у журі будуть компетентні люди, але коли вчитель
починає викладати тему докторської дисертації відповідною мовою - це,
щонайменше, невідповідність форми та змісту.
Що стосується
конкурсного уроку. Не переживайте: вам «дадуть» найкращих дітей. Вони будуть
боятися за вас більше, ніж ви самі. Вони будуть витягати вас із будь-яких
педагогічних «чорних дір», в які ви тільки мимоволі потрапите. Вони будуть
цілком на вашому боці! Тільки не давайте урок урозріз із вашим педагогічним
досвідом. Якщо ви розповідали на захисті досвіду, як чудово навчаєте дітей підмітати
кабінет, - нехай вони чудово підметуть клас після вашої полум'яної промови!
Вибудовуйте конкурс в одну значеннєву лінійку. Щоб можна було на «досвіді»
познайомитися з вашою роботою, на уроці - побачити його, на майстер-класі -
навчитися працювати, як ви, а на лекції - замислитись про ту ж саму роботу.
Якщо у вас усе вийде - честь, хвала та кришталевий Пелікан у навантаження! І
пам'ятайте: на конкурсі не буде вашого начальства й ваших методистів. Вам
стояти на сцені, перед журі. Якщо вам щось не подобається з написаного для
конкурсу - сміливо спалюйте рукопис і сідайте за новий...
Під час
представлення «візитної картки» відбувається формування думки про вас як про
педагога і, головне, як про людину. Не робіть свою візитку за аналогією з
кимсь. Зробіть так, щоб запам'ятали вас. Що вас вигідно відрізняє від загалу
конкурсантів? Це і треба взяти на озброєння! Пригадайте, що на конкурсі всі
учасники - майстри своєї справи, усі - переможці , усі готують прекрасних
«олімпіадників». «Брати» треба чимось іншим. І скажу, чого на конкурсі краще не
робити: не вибудовуйте всі свої виступи у формі віршів. Чим простіша мова, тим
краще. Не приділяйте занадто багато уваги своїй біографії та родині.
По-перше, конкурсант
не повинен готуватись до «Учителя року» у гордій самітності. Це колективна
робота. Психолог, заступник директора з НВР, заступник із ВР мусять вам
допомогти: зробити зрізи,
проаналізувати вашу роботу, сказавши про результати, ризики, про ваші слабкі й
сильні сторони, про те, чого ви досягли в цифрах, відсотках, діаграмах; підготувати «витяг» із методичної літератури останніх років; визначитися зі змістом і формою подачі матеріалу. Бібліотекар може зробити
добірку матеріалів .Близькі родичі поступово перекладають усі турботи по дому
на себе. Не бійтесь. Не соромтесь. Запитуйте. Просіть! Будь-який педагог, який
пройшов конкурс, вам не відмовить. Більше того, він із величезною радістю
відновить у пам'яті те, що йому дороге. У колишнього конкурсанта, як правило,
величезна кількість інформаційних і практичних матеріалів, відкритих уроків,
лекцій. І найголовніше - незважаючи на важкий конкурсний «постсиндром
повернення» у свій колектив і взагалі в себе, він ще наповнений силою та здатний вам її передати
як естафетну паличку. | 
