Починаючи з 1966 р. ЮНЕСКО відзначає Міжнародний день грамотності, намагаючись саме в такий спосіб привернути увагу суспільства й мобілізувати міжнародну суспільну думку, щоб збудити його інтерес і досягти активної підтримки зусиль, спрямованих на розповсюдження грамотності.

Мета Міжнародного дня грамотності — відзначити, що бути грамотним важливо для кожної людини та суспільства в цілому. 

Протягом останніх десятиліть спостерігається значний прогрес у розповсюдженні грамотності. Освічених людей з кожним роком стає все більше й більше, але боротьба з неписьменністю залишається надзвичайно складною та масштабною проблемою.

Учителі-словесники Гребінківської гімназії запланували та провели ряд виховних заходів та конкурсів з нагоди цього свята. Учні залюбки взяли у них участь.

У 6-А класі відбувся урок-конкурс юних мовознавців «Ну що б,  здавалося, слова»(вчитель Калина Т.П.).

Чайка С.І. провела міні-диктант у 6-Б класі. Найграмотнішими виявилися Довгаль А., Круглян С., Попович Д., Сальник С.

Виховну годину у 9-Б класі «Рідна мова чиста, як роса» підготувала Наталенко О.А.

Поетичними хвилинами розпочалась робота літературного гуртка «Ліра». Юні вихованці 5-Б класу разом із керівником Устіловською Т.О. читали твори Т.Г. Шевченка.

Біліотекар Биковець С.І. організувала для учнів 7-х класів виставку художніх та наукових творів пор писемність та мову.

Над випуском шкільної тематичної газети «Мово моя калинова» працювали учні 9-Б класу.

Гімназисти 11-А класу Жолудев В., Задорожна М., Луценко Є., Христиченко І. стали переможцями у конкурсах «Найкращий почерк» та «Найохайніший зошит».

У конкурсі «Найкращий власний твір про мову» вибороли призові місця учень 6-А класу Пасічний В. та учень 11-А  класу Луценко Є.

Пропонуємо вашій увазі уривок твору Є. Луценка «Мова — найцінніший дарунок».

«Мова — це доля нашого наорду,

і вона залежить від того,

 як ревно ми всі плекатимемо її.»

О. Гончар

Від народження людина отримує найцінніший дарунок, який  тільки можна уявити — мову. Мова — це не тільки засіб спілкування та передачі інформації, а ще й безцінний скарб, надбаний тисячоліттями. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. Коли ж народ через свою несвідомість перестає плекати найважливіше — рідну мову, зрікається найцінніших скарбів, він прирікає себе на самогубство.

«Нації вмирають не від інфаркту.

Спочатку їм відбирає мову»